МАРИХУАНА MEGA маркетплейс Новочебоксарск Бошки Шишки индика Каннабис SATIVA & INDICA

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Аеееее, наркоманчики! Ну что вы, ёптель малятки, сидите тут и поскуливаете, охаяя как трудно быть наркоманушкой, получившей новый ток. Хватит наркоманить, я вас всех покажу, как я ахуенно чики-пики закладки с шишками марихуаны купила и ещё и в аэротрубе летала, сверля пацанов от зависти! Так вот, пошёл я по улице, курить свою волшебную штакетину с цветной коноплей, да тут нахальный кура пристал ко мне. Какой черт его несёт, думаю я, может, добычу хочет перехватить. А он наоборот, нагружает меня спросом: "А ты, братан, не знаешь, где шишки качественные взять можно?" Ну, я не такой уж и отморозок, чтоб незнакомцам свои закладки показывать! Ха-ха! Но вот задумалась моя черепаха, и я сказала ему, что могу помочь с лёгкостью. Ведь я уже пару раз закладки делала, себе правда, но могу и чужима отметиться. Что, братва, думаете, что набрала всяких там марихуанщиков и иду в лесок копаться? Не скажу, что так-то нет! Но у меня крутой козырь в рукаве - связи с теми, кто на более высоких этажах нашей дружной власти, если понимаете, о чем я. Вот и теперь маршрут мой пролегает через бонг из власти-малости. Я напрягла своих связей и узнала, где в топчане города можно купить бомбические шишки. Но договариваться-то надо было как следует, чтобы отморозок не догадался, что дело тут совсем нехорошее. Точнее, очень хорошее, но незаконное, конечно. В общем, как получила координаты, так и направилась на свою миссию закладок. Подъехала я к указанному месту, и вижу - там такие легавые стоят! Всматриваются, осматривают всё, а может, и меня прицельно смотрят, ау. Отморозки, блин, особо активизировались после нескольких правильных пенных стекляшек, очевидно. Но что поделаешь, пойду с риском. Я договорилась со своим курьером, мол, позвоню, ты смотри в телефон и жди, чтобы не пролететь мимо. Какая-нибудь девочка-стесняшка не справится, но вездесущий Петя, который точно накурен и готов к деятельности, подойдет. Вот прозвучал звонок, и он выскользнул со своими чаклунствами. Отдать бы ему годную премию за такие закладки! И тут я уже на свободе от полицейского глаза, чувствую свободу и адреналин, который бурлит в крови, похожий на геру. Небо одарило меня крыльями в виде аэротрубы, а я в них обязательно побуду! Какие наркоманские приключения без экстремального побега от попыток поймать меня? Ведь все, кто в наших кругах обитают, знают, что нам там на кого-то наплевать! Я залетела в аэротрубу, как птичка свободы, и ощутила, как мои проблемы и тревоги остаются на земле. Вот это наркоманский фрик от всей этой паутины наркотиков и проблем! Чувствую себя настоящим крутым дилером, перевозящим грузы с первого этажа на последний. Наблюдаю я за городом, как маленькая фея-наркоманка и думаю, как все же кайфово быть наркоманом. Знаешь что, братуха, я смотрю на эту суету со стороны, и понимаю одно - наркомания это дерьмо. Всё, что она даёт, это мгновенное удовольствие, затем переходящее в боль и желание больше, а больше уже не кажется возможным. Так что братцы, не стоит свое здоровье и свои мечты превращать в прах ради таких закладок. Ведь быть пиздецким наркоманом - это заслуженный статус, который гордо несёшь на своих плечах.